На запитання яка гpa (в якій пʼесі) більш сподобалась.
Селянин — Про «Хаз. Гостиницікомедія в плані театральности — дуже смішно, але таких людей мабуть не було.
Робітник — (Зирянин). Подобавсь Великий Комунар, тому що ріжні картини і про ріжне показують.
(план агітплакату)
Інтелігент — Побільше життьєвої правди, поменьше театральних фокусів — ненатуральних жестів та інто
націй. Нащо нові напрямки, коли ми
стецтво не може постарітись, воно завше однакове і нїколи не старі
ється і не треба його відновлювати.
Прикладів можна було-б ще навести дуже багато і не менч цікавих, але гадаю, що й цих досить щоб переконатися як ставиться селянство до но
вого театру. Звичайно ще багато міщанства і несвідомости і треба з ними боротися, треба допомогти селу розширити його світогляд. Але ці коротенькі виписки з документальних
данних, взятих безпосередньо з села, виразно нам кажуть про те, що село прокинулось, виросло і давно вже перестало бути наївними пейза
нами, які лише пасуть своїх овечок і співають пісні кохання.
Село потроху стає на ноги, селянин починає розбіратися, хоча і стихійно, в мистецтві і має свою ціл
ком виразну думку. Всім опікунам «несвідомого» селянства, що так люб
лять росписуватись за неграмотного мужичка, час би одуматись, бо не за горами той час коли селянин струсить зі своє душі весь дрібно буржуазний намул і сприйме нове революційне мистецтво як своє рідне.
Василько Миляів.
29/Х-23 р.
Кіїв.
I.
Ні про кого не говорилось стілько дурниць, як про футуристів.
З‘явлення футуризму було епохою «розперезування» критики.
Особливо українська критика росперезалась, коли зʼявилась 11-ти копійошна книжка М. Семенка.
Зміст ції книжки образив українське міщанство, а ціна (11 коп.! ) всіх щироукраїнських крамарів.
Тодішні українські естети забували про свій естетизм коли говорили про Семенка.
Єпітетів йолоп, ідійот, байстрюк, дозволялось вживати поруч з іменем Семенка, всім од інстітутських панночок до академичних професорів.
З того часу лаяти Семенка стало патріотичним обовʼязком кожного порядного українського обивателя.
II.
Книги Семенка: 1. Prélud — 913 р.
2. Дерзання — 914.
3. Кверо-футуризм — 914.
4. Пʼєро задається — 918 г. 5. Пʼєро кохає — 918. 6. Девять поем — 919. 7. Тор. Сонце.
8. Дві поезофільми — 919.
9. В садах безрозних — 919.
10. Пʼєро мертво петлює — 919. 11. Ліліт — 919.
12. Blok-Notes — 919.
13. Гімни св. Терезі — 920. 14. Проміння погроз — 921.
Крім цих виданих є ще виготовлені але не видані:
Пан-футурист.
1. Наївні поезійки. 2. Осіння рана. 3. Прерія зір.
4. Поема повстання. 5. За окіян.
6. Поезофіри. 7. Контіненти. 8. Океанія.
9. Мозаїка.
10. Кобзарь М. Семенка.
За 10 років діяльности 24 книги!
III.
Панфутуризм.
Дати ляпаса кому слід Семенко зумів — ляпас вийшов дзвінкий і соковитий.
Але для органічного революционера яким є Семенко це ще не все.
Футуристична практика потрібна була для скупчення мистецького до
свіду. Досвіду потрібного для капитального спорудження.
В 1920 році М. Семенко починає опрацьовувати пан-футуристичну сістему мистецтв і удосконалює її при співробітництві Ол. Слісаренка та Г. Шкурупія.
Наслідком напруженої лабораторної роботи ції групи були «Семафор у майбутнє» та «Катафалк мистецтв».
IV.
Наслідки.
Михайль Семенко до створення панфутуристичної системи був діячем лише українського масштабу.
Панфутуристична сістема ставить Семенка поруч з найбільшими теоретиками мистецтва у світовому мас
штабі, а сістема створена ним по значінню дорівнює марксізму.
Цим своїм тверженням я викличу усмішку в українського міщанства, але така вже псіхольогія льокая, а особливо українського.
Недарма ще в 1914 році Семенко писав:
„Не хочу слави тут
„Між своїми, де за мішок
„Сміття та козацького вуса славу
дадуть. О. Б.
М. Семашкевич.
Портрет М. Семенка.
Селянин — Про «Хаз. Гостиницікомедія в плані театральности — дуже смішно, але таких людей мабуть не було.
Робітник — (Зирянин). Подобавсь Великий Комунар, тому що ріжні картини і про ріжне показують.
(план агітплакату)
Інтелігент — Побільше життьєвої правди, поменьше театральних фокусів — ненатуральних жестів та інто
націй. Нащо нові напрямки, коли ми
стецтво не може постарітись, воно завше однакове і нїколи не старі
ється і не треба його відновлювати.
Прикладів можна було-б ще навести дуже багато і не менч цікавих, але гадаю, що й цих досить щоб переконатися як ставиться селянство до но
вого театру. Звичайно ще багато міщанства і несвідомости і треба з ними боротися, треба допомогти селу розширити його світогляд. Але ці коротенькі виписки з документальних
данних, взятих безпосередньо з села, виразно нам кажуть про те, що село прокинулось, виросло і давно вже перестало бути наївними пейза
нами, які лише пасуть своїх овечок і співають пісні кохання.
Село потроху стає на ноги, селянин починає розбіратися, хоча і стихійно, в мистецтві і має свою ціл
ком виразну думку. Всім опікунам «несвідомого» селянства, що так люб
лять росписуватись за неграмотного мужичка, час би одуматись, бо не за горами той час коли селянин струсить зі своє душі весь дрібно буржуазний намул і сприйме нове революційне мистецтво як своє рідне.
Василько Миляів.
29/Х-23 р.
Кіїв.
СЕЛО, СТРУСИ ЗI СЕБЕ ВЕСЬ ДРІБНО БУРЖУАЗНИЙ НАМУЛ!
Михайль Семенко.
I.
Ні про кого не говорилось стілько дурниць, як про футуристів.
З‘явлення футуризму було епохою «розперезування» критики.
Особливо українська критика росперезалась, коли зʼявилась 11-ти копійошна книжка М. Семенка.
Зміст ції книжки образив українське міщанство, а ціна (11 коп.! ) всіх щироукраїнських крамарів.
Тодішні українські естети забували про свій естетизм коли говорили про Семенка.
Єпітетів йолоп, ідійот, байстрюк, дозволялось вживати поруч з іменем Семенка, всім од інстітутських панночок до академичних професорів.
З того часу лаяти Семенка стало патріотичним обовʼязком кожного порядного українського обивателя.
II.
Книги Семенка: 1. Prélud — 913 р.
2. Дерзання — 914.
3. Кверо-футуризм — 914.
4. Пʼєро задається — 918 г. 5. Пʼєро кохає — 918. 6. Девять поем — 919. 7. Тор. Сонце.
8. Дві поезофільми — 919.
9. В садах безрозних — 919.
10. Пʼєро мертво петлює — 919. 11. Ліліт — 919.
12. Blok-Notes — 919.
13. Гімни св. Терезі — 920. 14. Проміння погроз — 921.
Крім цих виданих є ще виготовлені але не видані:
Пан-футурист.
1. Наївні поезійки. 2. Осіння рана. 3. Прерія зір.
4. Поема повстання. 5. За окіян.
6. Поезофіри. 7. Контіненти. 8. Океанія.
9. Мозаїка.
10. Кобзарь М. Семенка.
За 10 років діяльности 24 книги!
III.
Панфутуризм.
Дати ляпаса кому слід Семенко зумів — ляпас вийшов дзвінкий і соковитий.
Але для органічного революционера яким є Семенко це ще не все.
Футуристична практика потрібна була для скупчення мистецького до
свіду. Досвіду потрібного для капитального спорудження.
В 1920 році М. Семенко починає опрацьовувати пан-футуристичну сістему мистецтв і удосконалює її при співробітництві Ол. Слісаренка та Г. Шкурупія.
Наслідком напруженої лабораторної роботи ції групи були «Семафор у майбутнє» та «Катафалк мистецтв».
IV.
Наслідки.
Михайль Семенко до створення панфутуристичної системи був діячем лише українського масштабу.
Панфутуристична сістема ставить Семенка поруч з найбільшими теоретиками мистецтва у світовому мас
штабі, а сістема створена ним по значінню дорівнює марксізму.
Цим своїм тверженням я викличу усмішку в українського міщанства, але така вже псіхольогія льокая, а особливо українського.
Недарма ще в 1914 році Семенко писав:
„Не хочу слави тут
„Між своїми, де за мішок
„Сміття та козацького вуса славу
дадуть. О. Б.
М. Семашкевич.
Портрет М. Семенка.