[792 (05) (47. 711 ) = 91. 79 „923. 11“].
ЗМІСТ:
З Реджурналу. Березіль — Лесь Курбас. Володимир Калин — Г. Ігнатович. Спектрогрім — Ф. Лопатинський. Село і революційний театр — Василько-Миляів. Михайль Семенко — О. Б.
Листи Андрія Дулі до Олекси Ватулі. Чума — Вальтер-Газенклєвер. Відозва
Iніціятивного Бюро Жовтневого Блоку Мистецтв. Театральний Музей — Музком.
VI роковини Жовтневої революції в майстерні «Березіль» ч. 1, ім. 45 Червоно-прапорної дівізії — М. Нові ідуть — Ф. Ч. Перший виступ «Березіля
ч. 2 — Лесь Курбас. Жовтень на селі, — О. Маґат. Чарлï Чаплїн — С. Бондарчук Библиографія: Олекса Слїсаренко поеми — Н. Б. Хроніка Березіли
Хроніка загальна. Полиця театровіда. Нові п єси. Дописи: Чернигів — М. Ятко. Програми. Оголошення.
Киів 15 падолиста 1923 р.
Коли неповська консервуюча, з другого боку руїнницька «культурна» ді
яльність уперто обстоює свої позиції, і уміє знайти ходи щоб здобути собі співчуття і навіть підтримку, коли ін
телігенти від мистецтва і естетства на скоботинню розслаблених нервів своїх собратів з поза мистецтва — розроблюють Свою нікчемну кар єру.
Коли спантеличений глядач приймає мідь за золото і дивується СВОЇЙ нещирости.
Коли велика частина критики од безграмотности проводить в масси найреакційніщі крітерії.
Коли живе життя вимагає владно від мистецтва найбільшої, може останньої служби, яку воно ще може дати.
Пора на барикади!
Всім хто в культурній роботі в масах наткнувся на театр і не одвернув свойого обличча від життя, хто ро
зуміє яку величезну ролю має перед собою український театр в нашій країні неписьменних, ролю чинника культурного і політичного у найблизчі роки, а може й десятиліття горячкової праці над будівництвом нового життя на землі — привітання.
До нас! Обміняємось досвідом і проектом.
Перший наш номер присвячуємо «Березілеві» переважною кількістю статтів. Початок сезону — завершення довгих організаційних заходів.
А Березілеві судилось робити особливо важну і важку роботу в театральній царині України. I фактичною
та правдоподібною кількістю своїх боєвих одиниць, і серйозністю в розвязуванні питань театру, що досі розвязується у нас здебільша по ділєтантськи.
В день жовтневих свят і побіля його виступили всі майстерні Бере
зіля. Дві з них, в сам день свят, друга і пята у перше. Четверта виступає у перше сьогодні.
Несучи світло, запалюючи до діяльности, в постійній боротьбі з інерт
ністю і міщанством, во імя великих заповітів Жовтня.
Три нові тарани у історичній облозі.
Разом з останніми тісно спаяний культурний кооператив.
З першим сезоном!
Доброї роботи!
«Я вибіраю березіль» Б. Бєрнзон.
Березіль не догма, хоч вміщає в себе і догматиків. Березіль рух, і коли він ним перестане бути — заперечить своїй назві — взагалі перестане істнувати. Він вільна асоціація на дінамичних гаслах. Він процес. І він не в театрі тільки, навіть не в мистецтві —а в культурі, в житті. Театр йому найблищий, тому що Березіль відповідає емоціонально на всі свої усві
домлення. Він хоче завтрішнього дня, бо знає, що прекрасний завтрішний день, і хоче прихилити емоції і свідомість других до свого устремління. Березіль не звужує свого уявлення про куль
турне завтра до певних рецептів, хоч кожен Березілець має право скла
сти свойого рецепта на певен час. Як довго життя цього рецепта не обго
нить. Критерій — ефект примінення рецепта. Тільки та невдача оправдана, що несе в собі «ще не сприйнятливе».
Всякі засоби, що втратили остроту ділання на глядача — застій і штамп, протирічча рухові і роз єднують з глядачем. Таким робом мистецтво театру Березіля тільки метод для пропаганди, перш за все, громадських і культурних устремлінь, дельта яких комуністична культура, а засіб вічно мінливий. Березіль не будує комуні
стичної культури на сьогодні. І не будує комуністичного театру на сьогодні. Хоч тих, хто займається такими забавками і метафізикою з ними звязаною, приймає в своє коло поскільки вони процес.
Березіль просто не знає напевне, чи буде театр в майбутньому. І розвязання цього питання залишає при
родному ходові діфференціяції мислі своїх гуртів. Йому цікавіше — сьогодні
для загального завтра. Помилки не боїться. Він рух. А рух принціп всесвіту.
Березіль стоїть твердо на плятформі Жовтня. Він об єднує тільки
тих, хто в пролетаріятї бачить єдину реальну силу, в якої руках розвязання найважніщої проблеми.
Він не напрямок мистецький, хоч як театр виходить з одної школи.
Тільки — виходить. Але і це випадок. В ньому можуть ужитись поруч (і
уживаються) інтуіт і інтелектуаліст, конструктивіст і експрессіоніст, сторонник ідеології пролеткульта і ексцентрик. В ньому не сміє бути тільки стоячої води. Всі дороги ве
дуть до одного, коли вони — дороги, а не місцина. Тому Березіль проти академизму, проти естетства і проти безграмотности. Березіль проти вся
кої флєгматичности і сонливости. Проти культу «стріхи» i важких чобіт. Про
БАРИКАДИ ТЕАТРУ
ДВОХТИЖНЕВИК
№ 1.
20 Листопаду
1923.
Рік видання І.
ЗМІСТ:
З Реджурналу. Березіль — Лесь Курбас. Володимир Калин — Г. Ігнатович. Спектрогрім — Ф. Лопатинський. Село і революційний театр — Василько-Миляів. Михайль Семенко — О. Б.
Листи Андрія Дулі до Олекси Ватулі. Чума — Вальтер-Газенклєвер. Відозва
Iніціятивного Бюро Жовтневого Блоку Мистецтв. Театральний Музей — Музком.
VI роковини Жовтневої революції в майстерні «Березіль» ч. 1, ім. 45 Червоно-прапорної дівізії — М. Нові ідуть — Ф. Ч. Перший виступ «Березіля
ч. 2 — Лесь Курбас. Жовтень на селі, — О. Маґат. Чарлï Чаплїн — С. Бондарчук Библиографія: Олекса Слїсаренко поеми — Н. Б. Хроніка Березіли
Хроніка загальна. Полиця театровіда. Нові п єси. Дописи: Чернигів — М. Ятко. Програми. Оголошення.
З Реджурналу.
Киів 15 падолиста 1923 р.
Коли неповська консервуюча, з другого боку руїнницька «культурна» ді
яльність уперто обстоює свої позиції, і уміє знайти ходи щоб здобути собі співчуття і навіть підтримку, коли ін
телігенти від мистецтва і естетства на скоботинню розслаблених нервів своїх собратів з поза мистецтва — розроблюють Свою нікчемну кар єру.
Коли спантеличений глядач приймає мідь за золото і дивується СВОЇЙ нещирости.
Коли велика частина критики од безграмотности проводить в масси найреакційніщі крітерії.
Коли живе життя вимагає владно від мистецтва найбільшої, може останньої служби, яку воно ще може дати.
Пора на барикади!
Всім хто в культурній роботі в масах наткнувся на театр і не одвернув свойого обличча від життя, хто ро
зуміє яку величезну ролю має перед собою український театр в нашій країні неписьменних, ролю чинника культурного і політичного у найблизчі роки, а може й десятиліття горячкової праці над будівництвом нового життя на землі — привітання.
До нас! Обміняємось досвідом і проектом.
Перший наш номер присвячуємо «Березілеві» переважною кількістю статтів. Початок сезону — завершення довгих організаційних заходів.
А Березілеві судилось робити особливо важну і важку роботу в театральній царині України. I фактичною
та правдоподібною кількістю своїх боєвих одиниць, і серйозністю в розвязуванні питань театру, що досі розвязується у нас здебільша по ділєтантськи.
В день жовтневих свят і побіля його виступили всі майстерні Бере
зіля. Дві з них, в сам день свят, друга і пята у перше. Четверта виступає у перше сьогодні.
Несучи світло, запалюючи до діяльности, в постійній боротьбі з інерт
ністю і міщанством, во імя великих заповітів Жовтня.
Три нові тарани у історичній облозі.
Разом з останніми тісно спаяний культурний кооператив.
З першим сезоном!
Доброї роботи!
Березіль.
«Я вибіраю березіль» Б. Бєрнзон.
Березіль не догма, хоч вміщає в себе і догматиків. Березіль рух, і коли він ним перестане бути — заперечить своїй назві — взагалі перестане істнувати. Він вільна асоціація на дінамичних гаслах. Він процес. І він не в театрі тільки, навіть не в мистецтві —а в культурі, в житті. Театр йому найблищий, тому що Березіль відповідає емоціонально на всі свої усві
домлення. Він хоче завтрішнього дня, бо знає, що прекрасний завтрішний день, і хоче прихилити емоції і свідомість других до свого устремління. Березіль не звужує свого уявлення про куль
турне завтра до певних рецептів, хоч кожен Березілець має право скла
сти свойого рецепта на певен час. Як довго життя цього рецепта не обго
нить. Критерій — ефект примінення рецепта. Тільки та невдача оправдана, що несе в собі «ще не сприйнятливе».
Всякі засоби, що втратили остроту ділання на глядача — застій і штамп, протирічча рухові і роз єднують з глядачем. Таким робом мистецтво театру Березіля тільки метод для пропаганди, перш за все, громадських і культурних устремлінь, дельта яких комуністична культура, а засіб вічно мінливий. Березіль не будує комуні
стичної культури на сьогодні. І не будує комуністичного театру на сьогодні. Хоч тих, хто займається такими забавками і метафізикою з ними звязаною, приймає в своє коло поскільки вони процес.
Березіль просто не знає напевне, чи буде театр в майбутньому. І розвязання цього питання залишає при
родному ходові діфференціяції мислі своїх гуртів. Йому цікавіше — сьогодні
для загального завтра. Помилки не боїться. Він рух. А рух принціп всесвіту.
Березіль стоїть твердо на плятформі Жовтня. Він об єднує тільки
тих, хто в пролетаріятї бачить єдину реальну силу, в якої руках розвязання найважніщої проблеми.
Він не напрямок мистецький, хоч як театр виходить з одної школи.
Тільки — виходить. Але і це випадок. В ньому можуть ужитись поруч (і
уживаються) інтуіт і інтелектуаліст, конструктивіст і експрессіоніст, сторонник ідеології пролеткульта і ексцентрик. В ньому не сміє бути тільки стоячої води. Всі дороги ве
дуть до одного, коли вони — дороги, а не місцина. Тому Березіль проти академизму, проти естетства і проти безграмотности. Березіль проти вся
кої флєгматичности і сонливости. Проти культу «стріхи» i важких чобіт. Про